Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув зразкову справу за позовом судді, яка не пройшла кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.

Позивачка оскаржила дії відповідача щодо нарахування й виплати їй суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу – 15 прожиткових мінімумів. Вона просила визнати такі дії відповідача незаконними і зобов’язати здійснити нарахування й виплату винагороди на основі розрахункової величини, яка становить 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням раніше виплаченої суми), починаючи з 4 грудня 2018 року. Свої вимоги обґрунтувала тим, що виплата суддівської винагороди має здійснюватися із застосуванням для її розрахунку мінімальної заробітної плати після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, а не відповідно до Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який для такого розрахунку передбачає застосування прожиткового мінімуму.

Верховний Суд відмовив у задоволенні позову, зазначивши таке.

Вказаним Рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»). Цією нормою, до визнання її неконституційною, встановлювався розмір посадового окладу судді місцевого суду – 10 мінімальних заробітних плат (для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання).

Конституційний Суд України зауважив, що зміни до вказаного Закону щодо розміру посадового окладу, в результаті яких оклад судді місцевого суду було зменшено з 15 до 10 мінімальних заробітних плат, є посяганням на гарантію незалежності судді у вигляді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу загалом. Таким чином, КСУ вказав на звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів через зменшення гарантованого розміру винагороди судді у спеціальному законі, тобто у зв’язку зі зміною абсолютної величини такої винагороди.  

Натомість Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 року, змінено підхід до визначення розмірів посадових окладів і заробітної плати працівників, а також інших виплат (наприклад, для розрахунку розміру плати за надання адміністративних послуг, у колективних договорах та угодах усіх рівнів). Тобто цим Законом запроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум.

Отже, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина.

Крім того, Суд роз’яснив, що відповідно до статей 7, 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 1 грудня 2016 року становив 1600 грн, як і розмір мінімальної заробітної плати (також 1600 грн).

Відповідно до статей 7, 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 1 січня 2017 року становив 1600 грн, а розмір мінімальної заробітної плати – 3200 грн.

З викладеного випливає, що до 1 січня 2017 року розмір посадового окладу судді становив 16000 грн (10 х 1600 грн мінімальної заробітної плати), з 1 січня 2017 року розмір посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, також становив 16000 грн (10 х 1600 грн).

Це означає, що розмір посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, після зміни розрахункової величини насправді не змінився, що свідчить про відсутність порушення гарантії позивачки щодо розміру її матеріального забезпечення. До того ж унаслідок прийняття Конституційним Судом України Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 розмір суддівської винагороди для суддів, що не пройшли кваліфікаційного оцінювання, зріс із дня набрання цим Рішенням законної сили, оскільки абсолютна величина посадового окладу змінилася з 10 на 15.

Верховний Суд зауважив, що Рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, на яке послалася позивачка, не вирішувалось питання розрахункової величини, яку належить застосовувати для розрахунку посадового окладу суддів, а тому правові висновки, які містяться в цьому Рішенні, не впливають на конституційність норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема п. 3 його Прикінцевих та перехідних положень.

Верховний Суд також вказав, що зміна розрахункової величини з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум не стосується лише суддів, а поширюється на широкий спектр суспільних відносин.

Отже, Верховний Суд не має підстав вважати, що шляхом призначення кваліфікаційного оцінювання та переходу до іншої розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів і заробітної плати працівників держава не дотримала «справедливого балансу» між інтересами суспільства та правами суддів.

Рішення Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 200/9195/19-а (адміністративне провадження № Пз/9901/17/19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/88124771.

За повідомленням прес-служби суду