У світлі збільшення кількості позовних заяв про розірвання шлюбу, в тому числі у сім’ях з дітьми, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області повідомляє наступне.
Не зважаючи на розірвання шлюбу, кожен з батьків у рівній мірі має право на участь у вихованні дитини. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що при вирішенні спорів між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, береться до уваги принцип рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, а рішення повинно відповідати в першу чергу інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. Таким чином, законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов'язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст. 157 СК України)
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди іншому, що проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ст.. 159 Сімейного кодексу України). При цьому він захищає не тільки своє право на виховання та спілкування з дитиною, а й дитини, оскільки усунення одного з батьків від виховання і спілкування з дитиною, порушує права самої дитини на батьківську турботу. Можлива й інша ситуація, передбачена статтею 159 СК України, коли є рішення суду про дозвіл батька (матері) зустрічатися з дитиною, особисто спілкуватися з нею, але другий з батьків протягом тривалого часу не виконує це рішення без поважних причин. У цьому випадку, знову ж таки як санкція щодо недобросовісного батька, другий із батьків може звернутися окремо до суду чи органу опіки та піклування. Частиною п'ятою статті 159 СК передбачено: особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно ч. 1, 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
З іншого боку варто зазначити, що свідоме ухилення батьків від виконання ними своїх обов’язків може стати причиною позбавлення батьківських прав, про що зазначено в ч.2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
_03_03.png)
