Суддя Верховного Суду Іван Міщенко з початком повномасштабної російсько-української війни змінив суддівську мантію на камуфляж та пішов захищати Україну від ворога. Спершу у теробороні Києва, нині – у Збройних Силах України. Міщенко - командир взводу 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр". Має позивний Дредд.

Про війну, побратимів, визволення України й судову систему з суддею Верховного Суду говорила журналістка "ЦЕНЗОР.НЕТ" Ольга Москалюк.

- Як після війни відновлювати повноцінну роботу судової системи? Як наводити лад?

- Як я сказав, судова система повністю не припиняла працювати. Звичайно, роботи буде багато. Починаючи від зруйнованих будівель, закінчуючи вирішенням питань із працівниками, які виїхали або знаходяться на окупованих територіях. На жаль, є й загиблі. Безумовно, з цим усім потрібно буде розбиратися.

Насправді, у всіх буде чимало завдань після перемоги. Але критичних проблем в судовій системі я не бачу. Окрім того, щоб нарешті влада зрозуміла, що вона єдина, що у нас усіх є спільний ворог, і не потрібно шукати ворогів серед своїх – це не той шлях, який нам треба обирати. Ми всі повинні чути один одного.

- В Україні запрацювали суди, зокрема й Верховний Суд. Зрозуміло, зараз режим роботи складний. Ви спілкуєтеся з колегами? Вони розказують, що відбувається?

- Час від часу спілкуюся. Зусилля моїх колег, з одного боку, направлені на відновлення нормальної роботи судів, що є дуже важливим, адже вони є частиною критичної інфраструктури, тому не повинні ніколи припиняти своє функціонування. Здається, навіть під час найактивніших бойових дій суди продовжували працювати.

З іншого боку, основним пріоритетом все ж таки має бути безпека усіх учасників судового процесу. Тому стараються створити можливості для проведення засідань в онлайн-режимі, заслуховувати справи у письмовому впровадженні і так далі. Ми з вами згадували небезпеку ракетних обстрілів по всій країні. Справді, може прилетіти куди завгодно у будь-який момент. Ніхто від цього не застрахований. Тому з цієї точку зору мої колеги зараз налаштовані, насамперед, на пріоритет безпеки. А загалом вони молодці! Мені здається, судова система показала себе дуже гідно і з точку зору того, скільки моїх колег та працівників апаратів судів доєдналися до територіальної оборони, ЗСУ, волонтерського руху, скільки було пожертвувано коштів, і того, що суди продовжували працювати, умовно кажучи, під обстрілами. Не такі погані вже ті наші суди, як про них кажуть, точніше казали. Я сподіваюсь, що саме казали (посміхається. – О.М.).

- Верховний Суд бере участь у процесі стягнення з росії шкоди, завданої її агресією в Україні…

- Так. Нещодавно я по діагоналі прочитав правову позицію щодо того, що питання юрисдикційного імунітету в цих справах не поширюється на російську федерацію. Це серйозний крок.

- Поясніть, будь ласка, що це означає?

- Загалом держава не може бути відповідачем в суді іншої держави. Тобто ви, як громадянка України, не можете подати позов умовно до Шевченківського районного суду Києва на Фінляндію. Тому що вона, як держава, не може підкорятися рішенню суду іншої країни. Це так звана концепція імунітету. Але в даному випадку, коли дії росії порушують не тільки закони, а й навіть якісь базові людські принципи існування в світі, щодо неї дана концепція не може застосовуватися. А щодо юридичного обґрунтування, краще звернутися до моїх колег, тому що я зараз трохи на іншому зосереджений.

Повний текст інтерв'ю читайте тут

За матеріалами "Цензор.НЕТ"

Пресслужба ДСА України